Поліанна
Подумки він називав її Поліанною. Цей постійний ентузіазм, який не могли затьмарити ні люди, ні ситуації. Вона не вміла ображатися. Просто не виходило. Хоча, мабуть навіть не намагалася навчитися. Бо, якби захотіла, то вийшло б. Він знав. Знав, що цей вогонь у очах було не спинити.
Чомусь вона вірила у добро. Кредом її життя було "все буде добре". Так просто і так чітко.
Ніколи не дозволяла людям поруч сумувати...