I. Завдання нашого часу — формування духовно багатого покоління людей (незалежна держава відкриває для цього можливості: прогрес нації залежить від творчого характеру особистості, але без історії народу, без знання культури народу немає майбутнього).
II. Звичаї і традиції — основа духовної культури українців.
1. К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський про необхідність відродження народних звичаїв, традицій.
2. Роль звичаїв у об'єднанні людей в націю (повір'я: хто забув традиції своїх батьків, карається людьми і Богом, — стає блудним сином, що не має притулку; з дитинства треба вчити звичаїв).
3. Поєднання в народній культурі українців староукраїнської, дохристиянської та християнської культур (Різдво і кутя, Великдень і писанка, Свята Трійця і прикраса домівки зеленими вітами і травою ("Зелені свята"); символічне значення куті, писанки, зеленого гілля, Дідуха; українські календарні традиції, звичаї, обряди підпорядковувалися сільськогосподарським роботам і формують ментальність українців).
4. Народні традиції в художніх творах (Г. Квітка-Основ'яненко "Маруся", Т. Шевченко "Назар Стодоля", Марко Вовчок "Народні оповідання", І. Нечуй-Левицький "Каядашева сім'я", М. Коцюбинський "Тіні забутих предків", Леся Українка "Лісова пісня", М. Стельмах "Щедрий вечір").
III. Хто ми і звідки? (відповідь на це питання ми знаходимо у спадщині, залишеній нам предками у традиціях та звичаях).