"Я — хлібороб, — з гордістю вимовляє людина, яка працює на землі. — Поле — це моє життя". Окинь оком поле... Хліба сколихнулись і заграли хвилями. Сонце залило промінням ці хвилі і відбилося міріадами маленьких сонць у краплинах роси на колосках. Колос звичайний і незвично дивовижний. Сивий колос жита і золотий пшениці.
І ось на столі паляниця. Яка запашна! Чим пахне хлібина? Літніми світанками, вранішніми росами, степовими духмяними вітрами:
Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням сівача, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом,
Він пахне солодко, як пахнуть меду сота.
Л. Забашта
Хліб пахне працею. У ньому праця не тільки хлібороба, а й шахтаря, металурга, конструктора, хіміка, машинобудівника. А на столі він пахне сонцем, щедрістю, полем.
Праця і творчість. Є такий мудрий вислів: "Життя без праці — злодійство, життя без мистецтва — варварство". Моє розуміння цього вислову таке: по-перше, праця — основа людського життя. Без неї немає людини. По-друге, людина повинна знати мету праці. Для чого вона працює? Бо безплідна праця нічого не приносить, вона повинна бути творчою. А по-третє, праця повинна бути красивою. А красивою вона є тоді, коли є улюбленою, коли є потрібною, коли приносить задоволення, як сказав М. Т. Рильський:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне,
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Отож, і наш запашний, духмяний хліб — "троянди й виноград, красиве і корисне", бо вкладена в нього хліборобська праця і творчість.