Явище мережетури: українська література в Інтернеті
Дев'яності роки минулого століття принесли з собою чергову технологічну революцію: стільникову і телефонію й Інтернет. Віртуальні простори останнього, як з'ясувалося, мають потужний потенціал до надання потрібної інформації й тепер виступають як новий особливий жанр чи, радше, вид чи вимір літератури. Одна з неусталених його назв — мережетура — це калька від російського сетература — слова, яке утворюється поєднанням частин слів "сеть" (переклад слова інтернет — міжнародна мережа з англійської) і "литература".
Поряд із інтелектуальною літературою й масовим чтивом інтернет має свої особливості. Інтернет — це окремі програми-тексти ("веб-сторінки", "інтернет-сторінки" або "сайти"), котрі зазвичай не читають, а проглядають. Об'єм інформації унеможливлює сприйняття її підряд, отже — читач (або, звичніше, користувач інтернету) постійно вибирає потрібне, відсіюючи решту. Інтернет має певну подібність до телефонної станції: коли ви копіюєте або, як кажуть, скачуєте собі певну веб-сторінку, то маєте можливість зворотного зв'язку з її творцями й технічною обслугою, а через них — із самим автором того, що ви читаєте, тобто виникає ефект перебування в літературному клубі, салоні, на мистецькій акції, вечірці.
У ідеалі ви можете уже в процесі перегляду твору відіслати на веб-сторінку повідомлення про своє ставлення й оцінку, взяти участь у голосуванні для встановлення рейтингу цього твору, ознайомитися з оцінками попередніх читачів, написати електронного листа ("і-мейл") авторові, отримати доступ до інших текстів цього ж автора, стилю, літературного об'єднання, веб-сторінки, замовити паперову версію потрібної книги, за бажанням посприяти поширенню інформації про цю веб-сторінку серед інших користувачів інтернету й навіть — увага! — взяти учать у літературній творчості: написанні й публікації своїх творів і дописуванні, переписуванні, пародіюванні вже існуючих.
Демократичність інтернет-простору гранично спростила проблему публікації своїх безсмертних літературних опусів. Безкоштовно або за доступні гроші амбітний автор може розмістити свої тексти на безмежних інформаційних просторах. Щоправда, популяризацію й наявність зворотного зв'язку забезпечує якість чи, скоріше, оригінальність творів, реклама — всередині інтернету і (в ідеалі) поза ним, технічний рівень вебсторінки (зручність користування переліченими послугами).
Які ж ресурси української літератури приступні сьогодні в інтернеті? Тут можна виділити електронні бібліотеки — класичної (http://poetry.uazone.net, http://ukrlіt.kma.mk.ua/catalog.htm, http://www.ukrlіb.com.ua), сучасної (http:ukrlіt.kma.mk.ua/catalog.htm) й найновішої, експериментальної (http://www.brama.com/art/lіtu.html, http://www.nau.kіev.ua/~max) української літератури, веб-сторінки, присвячені творчості окремих авторів чи літоб'єднань (http://vіtaly.rіvne/com/andrukhovych, http://shklіar.bіgmіr.net, http://www.zsu.zp.ua/99), а також літературознавчі ресурси — періодику (http://www.krytyka.kіev.ua, http: www.jіmagazіne.lvіv.ua, http://www.elіtprofі.com.ua), поповнювані збірки критичних праць (http:ukrlіt.kma.mk.ua/krіtіka.htm), літературні салони (http://www/lіttusovka.іatp.org.ua).
Тож удалого вам плавання літературними хвилями віртуального простору!