Земля — наша мати (екологічні проблеми України)
"Земля — наша мати всіх годує", — говорить українське прислів'я. Мені здається, що в ньому відбито ставлення українського народу не тільки до землі, а й взагалі до всього навкілля: рослин і тварин, до річок і степів, до підземних багатств і повітря. Щиро шануючи все це, навіть складаючи певні ритуали, присвячені життю довкілля, наш народ ніби доводив свою невід'ємність від природи, залежність від неї.
Минають століття. Життя суспільства не стоїть на місці, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь інколи йде лише на користь людині, завдаючи невиправної шкоди природі. Виходить, утворюється замкнене коло: людина залежить від природи, але, прагнучи поліпшити своє буття, вона цю природу нищить!
Тому зараз у нашому суспільстві так гостро постає проблема екологічного захисту, стрімко зростає інтерес до екологічних питань. Все доступнішою стає тривожна інформація про забруднення навкілля. Люди намагаються перебудувати свої взаємини з природою, бо екологічна криза охопила практично вже увесь світ. Проблема порятунку Землі виходить на перший план людських турбот: діють запроваджені програми щодо економічного використання природних ресурсів, контролюється ступінь забруднення біосфери відходами виробництва, проводяться оздоровчо-гігієнічні заходи, поглиблюється наукова і виховна робота з екології.
Та цього буде замало, якщо ми не настроємо свої душі на спасіння неньки-природи, нашої годувальниці. Кожен повинен розуміти, що він — частка великої сім'ї, яка, потрапивши у біду, намагається вижити і продовжитись у майбутніх поколіннях. Тому-то так важливо плекати в серці любов до своєї Батьківщини, ділитися нею з іншими, передавати нащадкам. Я вбачаю в цьому щире покликання кожного сина або дочки Землі, бо "Земля багата — народ багатий", — вчить нас народна мудрість.
Так, ми ще вважаємося малими, бо лише вчимося у школі. Та вже зараз ми можемо багато чого зробити! І починати треба із захисту дерева біля рідного будинку, птахів у скрутний для них час. Здається, це зовсім просто: не дозволяти собі забруднювати річку або ставок, не засмічувати землю, якою ходиш. Але це "просто", мені здається, є своєрідним тестом на людяність, на твоє право називатися частиною природи.
І перлина цієї природи, Україна, як ніколи, саме зараз потребує нашого дбайливого ставлення і захисту. Її життя останніми роками значною мірою розвивалося під знаком Чорнобильської катастрофи 1986 року, що стала національною трагедією. Чорнобильська АЕС, яку називали "сонцем Полісся", оспівували у віршах, у яку вірили, раптом вибухнула радіоактивними елементами, утворивши заражену зону, небезпечну і для майбутніх поколінь, поранивши нашу землю, забравши життя людей.
Та я вірю, що українці, які завжди славилися своєю працездатністю, дбайливістю і любов'ю до природи, зможуть запобігти подальшому руйнуванню найсвятішого — рідної землі. Треба тільки серцем пам'ятати, що ми — одна славна родина і земля у нас, як і мати, — на всіх одна!