— Мишко, у тебе є брат?
— Ні, Арсеній, у батьків я один. А в тебе?
— І в мене немає.
— Це добре, Мишко. А то було б, як у тій українській народній казці "Три брати". Читав?
— Читав. Уявив я себе на місці молодшого, з якого глузували старші брати, називали дурнем.
— А може, він і не був дурнем. Адже наприкінці казки самі брати визнають: "...був дурень, а тепер короленко".
— Дурнями, Мишко, насправді були саме старші брати. Взяти Хоч нічні пригоди на пшеничному полі. Замість того щоб очей не зімкнути і спіймати того, хто знищував посіви, вони спали.
— А ось молодший брат для того, щоб не заснути на полі вночі і вистежити таємничу істоту, наламав терну, сів і колючим терном себе обклав на полі. Колючки ці й не давали йому зімкнути очей.
— Погодься, Мишко, винахідливо. Ось тобі і дурень. Врешті-решт зусилля молодшого брата не були даремними. Він спіймав таємничого коня, який і був причиною усіх негараздів на пшеничному полі.
— Так, Арсенію. Як і водиться у казках, полонений обіцяв свої послуги за волю. Ними і скористався молодший брат, коли король оприлюднив, яка нагорода чекає найспритнішого та найкмітливішого: дочка та королівство.
— Зрозуміло, що чарівний кінь тут допоміг хлопцю досягти мети.
— Так, до того ж і сам, кого називали дурнем, навчився робити висновки зі своїх помилок. Пригадай, Арсеній, як за бажанням свого володаря кінь летів до королівни спочатку понад землею, потім — о половині дерев і, нарешті — поверх дерев. Перші дві спроби виявилися невдалими, і лише третя дозволила молодшому брату виконати умови короля.
— Він спритно заволодів перснем королівни.
— Уявляю собі, що було б, коли перстень опинився б у старшого з братів. Хвастощам не було б меж. А молодший брат наче соромився своєї перемоги. Він зав'язав палець, на якому був перстень, ганчіркою, щоб його ніхто не бачив.
— Так. І лише тоді, коли король покликав до себе всіх учасників боротьби за королівство і руку та серце королівни, всі дізналися ім'я переможця, тобто молодшого брата. Король, як і обіцяв, видав за нього дочку.
— Як тут не повторити слова старших братів, які завершують казку: "...був дурень, а тепер короленко"...
— Ось і думай тепер, хто ж насправді був дурнем. І як тут не пригадати прислів'я: сміється той, хто сміється останній.
— Ти забув, друже, ще одне слово: добре сміється той...
— Авжеж!