Українська пісня (І варіант)
Пам'ятаєте легенду про те, як Бог подарував нещасній українській дівчинці неоціненний подарунок — пісню.
— Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Так і простує поруч з українським народом пісня, і так вона вже прикипіла до серця, так зрослася з характером, що без неї важко собі уявити життя. Навіть страшно подумати, що пісня може колись обірватися.
Адже у ній усе: біль, мука, щастя, надії, сподівання. Людині боляче — вона співає, весело — вона співає. Через мову і пісню найвиразніше змальовується душа народу.
Життя кожної людини починається з колискової пісні. Художні образи колискової пісні нечисленні, це — кіт, голуб, зозуля, сон, лебеді, батько, мати. Але вони виписані пензлем щирої любові. І над усіма колисковими піснями — величний образ матері-жінки, ніжне серце якої сповнене безмежної любові до дитини.
Якби не мамина пісня, яким би убогим було наше життя.
Після колискових пісень дівчина чи хлопець багато проспівають інших пісень, перш ніж зазвучить головна пісня життя — про кохання. На цей жанр український народ не поскупився. Скільки ніжності, трепету, хвилювання, краси і вірності звучить у наших піснях, що треба бути глухим або мертвим, щоб не закохатися в українську пісню. Це найкраща окраса нашого життя.
Ще у нас прекрасні пісні про нашу болючу історію. Усе там є: і стогін невільників, і радість перемог, і уславлення лицарів, і наші мрії про щасливе життя.
А скільки гострого болю, сліз серця, крику душі в емігрантських піснях, в отих журавлях, що смутними смугами тягнуться в небі від рідної землі у незнані світи.
Прекрасний пласт пісень про Україну. Ці пісні допомагали вижити, надавали сили, підносили на героїчні вчинки.
І, мабуть не помилюся, коли скажу, що найбільше притаманні українському народові не лише ніжні ліричні пісні про кохання, а й жартівливі. Ну, скажіть, хто у світі більш жартівливий, дотепний, ніж українець? Та отой сміх, дотеп і тримає його досі на землі.
Хочу закінчити свою пісню пісні словами народної мудрості: найдорожча пісня, з якою мати колисала; піснею до серця, серцем до народу; пісня до правди доводить; пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину, хто співає в смутку, тому полегша прудко; хто співає, у того робота скоро минає; пісня і праця — великі дві сили.
То ж співай, мій рідний народе, співай, поки співається.