Коли я читаю вірш Д. Білоуса "Вічно жива", разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали "мужицькою" за епохи царизму. Але мова "не корилася", вона несла "мужицьку правду", була "колюча", "сміялася з ненависних панів". Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є "душею народу, його культурою,... в мові здійснюється зв'язок часів". Мова — це коріння народу, нації. Без коріння гине рослина, без мови, без спомину згине нація.
Читати повністю текст цього твору →Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії "Вічно жива" (II варіант)
Завантаження шкільного твору...
Відсилаємо шкільний твір...
Якщо завантаження не відбулось автоматично, натисніть на це посилання.
Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії "Вічно жива" (II варіант) — завантажити шкільний твір в архіві
Якщо завантаження не відбулось автоматично, натисніть на це посилання.