Білоус Дмитро

Шкільні твори за творчістю

Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії "Вічно жива" (II варіант)

Коли я читаю вірш Д. Білоуса "Вічно жива", разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали "мужицькою" за епохи царизму. Але мова "не корилася", вона несла "мужицьку правду", була "колюча", "сміялася з ненависних панів". Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є "душею народу, його культурою,... в мові здійснюється зв'язок часів". Мова — це коріння народу, нації. Без коріння гине рослина, без мови, без спомину згине нація.

Читати весь твір →

Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії "Вічно жива" (I варіант)

Із надзвичайною любов'ю автор вірша наголошує на відродженні української мови. Українська мова — це мова моїх пращурів, її коріння поринає у сиву давнину. Українська нація має свої звичаї, обряди, має свої естетичні ідеали. Мова такої нації не може зникнути безслідно. Неможливо її й знищити, як це хотіла зробити царська Росія.
Саме про невмирущість цієї мови говорить автор.

Читати весь твір →