Кандата. Головний герой новели, злочинець і грішник, який потрапив у пекло, але отримав шанс врятуватися. Та через своє черстве серце він втратив цей шанс і знову опинився в пеклі. Кандата пожалів для інших павутинку, по якій піднімався, тому вона розірвалася над ним.
Цитати: "Погляд Будди привернув чоловік на ім'я Кандата, що разом з іншими грішниками, яких аж кишіло, мучився в пеклі. Той Кандата, великий лиходій, за життя вбивав людей, підпалював їхні оселі й учинив чимало інших злочинів", "Якось, мандруючи густим лісом, він побачив, як через стежку повзе павучок. Кандата підняв було вже ногу, готуючись його роздушити, та враз передумав: "Ні, не треба. Хоч воно й мале, але теж, напевне, хоче жити. Тож шкода безпричинно вкорочувати йому віку"", "Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю", "Отак розмірковуючи, Кандата мерщій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Ясна річ, такому лиходієві, як Кандата, до цього не треба було звикати", "Обхопивши руками павутинку, Кандата зраділим, як ніколи, голосом прокричав: "Наша взяла! Наша взяла!Будда. Бог, який вирішує дати Кандаті шанс врятуватися з пекла за його єдиний добрий вчинок. Будда демонструє милосердя, віру в людину, вміння прощати, але цього всього людина не цінує. У фіналі твору "обличчя Будди посмутніло", бо його надія на зміну Кандати обірвалася, ніби та павутинка.
Цитати: "Одного дня самотній Будда знічев'я походжав берегом озера Лотосів". "Споглядаючи пекло, Будда згадав, як Кандата врятував життя павукові, й вирішив віддячити йому за добро – при нагоді помогти вибратися з пекла", "А як Кандата каменем упав у Криваве озеро, обличчя Будди посмутніло і він пустився йти далі. Мабуть, жалюгідним здався йому Кандата, який намагався тільки сам вилізти з пекла, але був заслужено покараний за своє черстве серце і знову опинився в безодні".