Міхаель Енде — Джим Ґудзик і машиніст Лукас (характеристика та аналіз героїв твору)

Джим Ґудзик. Головний герой твору. Чорношкірий хлопчик, якого поштар ще немовлям помилково доставив у коробці на острів. Саме Лукас назвав хлопчика Джимом. За немовлям доглядала пані Ваас. Коли Джим підріс, він став звичайним хлопчиком: бешкетував, сердив пана Ермеля і, як усі дітлахи, не дуже полюбляв умиватися. Умивання він вважав цілком зайвим, оскільки все одно був чорним. Джим був незамінним помічником. Коли в пані Ваас не вистачало часу, а королю, Лукасові чи панові Ермелю хотілося щось купити, Джим продавав їм товар у крамниці. Найкращим другом Джима був Лукас-машиніст. Часто Джим їздив разом із Лукасом на локомотиві на ім'я Емма. Більш за все на світі Джим хотів стати машиністом.

Джим отримав прізвизько Ґудзик, бо у нього на штанцях завжди була дірка на одному й тому самому місці. Пані Ваас по сто разів залатувала її, але за пару годин дірка знову була тут як тут. Нарешті пані Ваас обробила дірку спеціальним швом, а поруч пришила великий ґудзик. Замість того, щоби залатувати, варто тільки застібнути ґудзик – і дірки як не було! Із тих пір жителі острова почали звати хлопчика тільки Джим Ґудзик.

Джим постає у творі відданим другом, який завжди готовий допомогти Лукасу та іншим героям. Разом друзі переживають безліч пригод і дуже нелегкий шлях, щоб добратися до принцеси і визволити її. Хлопчик мужній, розумний, працьовитий, відповідальний, вміє цінувати дружбу, сім'ю, любить пригоди. Його мрія стати машиністом здійснюється, бо у фіналі він отримує від найкращого друга локомотивчика на ім'я Моллі, дитя Емми.

Герой так і не з'ясував, звідки морські розбійники викрали його, коли він був ще зовсім маленьким. Тому можна вважати, що фінал відкритий, адже друзям треба ще відшукати та перемогти Тринадцятьох Лютих. Крім того, на Джима очікувало весілля з принцесою Лі Сі, яку він з другом врятував.

Машиніст Лукас. Лукас жив у маленькій будівлі залізничної станції, що стояла просто біля підніжжя гори. Лукас-машиніст був невисоким та дещо огрядним. Він носив робочого комбінезона та кашкета із козирком. Очі в Лукаса були сині, а обличчі та руки – майже зовсім чорними від мастила та кіптяви. І хоча він щодня мився особливим милом для локомотивних машиністів, кіптява так і не сходила. Коли Лукас сміявся, було видно, як блищать його чудові білі зуби, якими він міг розколоти будь-який горіх. Крім того, Лукас носив у лівому вусі маленьку золоту сережку в формі кільця та палив коротеньку товсту люльку-носогрійку. Лукас володів неабиякою силою, але він любив мир та спокій. Лукас був пречудовим майстром із плювків: міг загасити запаленого сірника на відстані трьох із половиною метрів. І плюватися вмів петлеподібно. Кожного дня багато-багато разів їздив Лукас на своєму локомотиві на ім'я Емма звивистими рейками крізь п'ять тунелів з одного кінця острову до іншого та назад.

Лукас – позитивний герой, який проявляє сміливість, не занепадає духом, приходить усім на допомогу. Це відкрита, розумна, працьовита людина, яка піклується про інших більше, ніж про себе.

Король Альфонс За-Чверть-Дванадцятий. Управляв Усландією та жив у замку між двома верхівками. Звали його так дивно, бо він народився рівно об одинадцятій годині сорок п'ять хвилин. Король майже завжди сидів удома і вів телефонні розмови по великому золотому телефону. Короля можна було побачити тільки в святкові дні, бо весь інший час він повинен був управляти. Але по святах рівно за чверть дванадцять він підходив до вікна та привітно махав рукою. Альфонсу не легко дається повідомити Лукасу про необхідність позбутися локомотива, оскільки острів перенаселений. Згодом він надсилає в Мигдалію листа, у якому пише, що дуже сумує за Лукасом, Джимом і Еммою та просить їх повернутися. Це характеризує короля як мудрого правителя, який любить своїх підданих і хвилюється за їхню долю.

Пан Ермель. Підданий короля Альфонса. Жив у найзвичайнісінькому будинку і не мав жодної певної професії, тільки ходив гуляти. Він був перш за все підданим, і ним управляли.

Ваас. Товстенька пані, яка жила в будинку, де знаходилася єдина крамниця в Усландії, де продавалися всілякі потрібні речі. Пані Ваас була майстринею з приготування морозива. Жінка виховувала Джима, бо їй завжди хотілося, щоб у неї був малюк. Те, що немовлятко виявилося чорношкірим, вона вважала особливо милим, бо воно прегарно виглядало у рожевому, а це був її улюблений колір. На заручини Джима і Лі Сі пані Ваас приготувала особливі сюрпризи: Джимові вона зшила синій робочий комбінезон, точнісінько такий, як у Лукаса, тільки менший. Адже Джим мріяв бути машиністом. А маленька принцеса отримала пречудову весільну суконьку із фатою та довгим шовковим шлейфом.

Пунь Гінь. Цар Мигдальський, добрий правитель, який сумує за викраденою дочкою. До всіх ставиться добре, люди у його країні живуть добре.

Пінг Понг. Крихітне хлоп'я зростом із долоню. Голівонька в нього була завбільшки із кульку для гри в настільний теніс. Пінг Понг був малюком дуже розумним, як і всі діти-мигдальці. Він був тридцять другий онук пана Шу Фу Лю Пі Плі, придворного шеф-кухаря. Пінг Понг розповів Джиму і Лукасу, що цар Пунь Гінь віддасть за дружину свою доньку, принцесу Лі Сі, тому, хто визволить її з Дракон-Міста. Саме малюк рятує Лукаса і Джима від І Те Де і двох інших бонз. У кінці твору Пінг Понг розповідає Джиму і Лукасу, що став головбонзою замість відправленого у відставку пана І Те Де. А на час, коли цар перебував в Усландії, малюк мав заміщувати Пунь Гіня.

Пан Шу Фу Лю Пі Плю. Придворний шеф-кухар, який вмів готувати найрізноманітніші страви дуже смачно.

Лі Сі. Чарівна, як вранішня росинка, принцеса. Опинившись в ув'язненні, прислала Жовтою річкою пляшкову пошту. У кінці твору дівчинка розповідає історію про те, як її викрали пірати і продали пані Мальцан. Лі Сі стала нареченою Джима.

Велетень. Він був явно дуже старим, бо його довжелезна біла борода діставала йому до колін і, от диво, була заплетена у товсту кіску. Гігантське тіло прикривала стара довга сорочка, яка напевне перебільшувала за розмірами найбільше вітрило. На відстані велетень здавався великим, та чим ближче наближався до Лукаса і Джима, става меншим і меншим. Виявилося, що він на зріст, як Лукас-машиніст, навіть на пів голови нижче. Це був худий старий із тонким добрим обличчям. Звали велетня, що почувався дуже самотнім, Тур Тур. І був він просто уявновелетень. Жив він у самісінькій середині "Кінця Світу". Тур Тур вивів наших героїв із пустелі і пішов з ними до району "Чорних Скель".

Напівдракон Непомук. У нього була велика голова із круглими очиськами, що віддалено нагадувала голову бегемота. Голова була посаджена на слабеньке тільце із довгим тоненьким хвостиком, як у крокодильчика-підлітка. Джим і Лукас допомогли Непомуку відремонтувати його вулкан, а за це напівдракон "перетворив" Емму на драконицю. Непомук був самотнім, бо дракони Сумландії не пускали напівдраконів у місто. Але напівдракон провів наших героїв аж до входу у Дракон-Місто, чим їм дуже допоміг, бо шлях був небезпечний.

Мальцан. Дракониха величезних розмірів з бридкою зовнішністю, викрадала дітей й організувала для них школу, в якій била та ображала учнів. Коли вона злилася, то червоніючи, то зеленіючи, на її тілі усюди вилізали шишки та бородавки. Дракониця вміла виригати чад та вогонь. Єдиний зуб дракониці був її найболючішим місцем, тому Джим і Лукас скористалися цим, коли везли Мальцан у Мигдалію. Потрапивши в полон, Дракониця була вдячна Джиму і Лукасу за те, що вони її перемогли, бо вона могла тепер перетворитися на "Золотого Дракона Мудрості", який знає усе. Та перед цим вона рік повинна лежати нерухомо. Дракониця також розповіла Джиму і Лукасу, як утворити біля Усландії новий острів, щоб усім вистачило місця. Через те, що дракониця швидко заснула, Джим не встиг розпитати, звідки його викрали перед тим, як покласти до посилки.