Завантаження
Богдан Жолдак, "Людина споконвічна"
Війнув осінній вітер і викотив порожні одеколонні пляшечки. Цей звук вивів Сашка із задуми – помітив, що вже вечір, а сам стоїть чомусь посеред Тарасівської вулиці. Він здивувався з цього, бо здалося йому, наче він щойно вийшов із Академії наук. Куди його, молодого й невідомого науковця, було викликано конфіденціально. Де після довгих, анкетного типу запитань, запропонували відвідати минуле...
Читати повністю →