Завантаження
Ігор Павлюк, "Зорі падали так, як в могилу"
Зорі падали так, як в могилу монети і люде.
Кров, розбещена слізьми, блищала, немов фольга.
Птахи брали на гнізда волосся твоє, а груди —
На сніги, на своє безголов'я моя пурга.
Обривали грушки, обережно, як ранні дзвони,
Мов просили вечеряти в добрих старих дерев...