Завантаження
Ігор Павлюк, "Чи то старість душі"
Чи то старість душі, а чи, може, то старість світу?
Знівельоване слово не може простити собі первородний гріх.
Ми здатні згоріти сьогодні заради єдиної миті.
Та й це вже банально.
Як ласка. Як ловлять зубами закохані перший весняний сніг.
Всі карти відкриті на білих столах печалі.
Як знак стародавніх письмен, поезії дух пропав...