Катрін

Раїса Гончарова

Сторінка 4 з 10

(Збирається йти). Я приготую вам сніданок… Відпочивайте. Можливо вам подати книгу?

Катрін заперечливо хитає головою. Редон виходить.

Сцена четверта

Столова. Редон, щось насвистуючи, возиться біля плити, потім підходить до столу, на якому лежить заставлений приборами величезний піднос і ставить на нього супницю. В цей момент чується голос: "Мсьє Жаспар, ви вдома?" Редон хутко хапає рушник і накриває ним піднос.

РЕДОН. Так, заходьте! Звичайно, я вдома!

Заходить мадам Раблє.

РЕДОН. Здрастуйте, мадам! Чим зобов'язаний? Ви так рідко залишаєте свій замок… Щось трапилось?

РАБЛЄ. По великому рахунку – нічого… (Шукає очима стільця).

РЕДОН. О, прошу пробачення! Можливо сядете? Я вас слухаю...

РАБЛЄ. Власне, я прийшла до вас як спеціаліста… Е-е-е… Вчора хтось зробив спробу проникнути в мій замок через підвальне вікно з правого боку…

РЕДОН. Зробив спробу, чи все ж проникнув?

РАБЛЄ. Спробу… Хтось всього-на-всього розбив скло…

РЕДОН. Я не займаюсь розбитими шибками, мадам… Я на пенсії…

РАБЛЄ. Я не про те, мсьє Жаспар. Люди подейкують, що та чоловіковбивця, про котру ось вже п'яту добу повідомляють по телевізору і радіо, була в нашому селі і навіть обідала у вас!

РЕДОН. Ну то й що? Не могли ж ми знати, що та ненормальна, котра плаває в річці в рятівних жилетах, вбивця свого чоловіка! Врешті-решт, у неї на обличчі я подібного повідомлення не прочитав.

РАБЛЄ. Але про щось то ви з нею говорили?!

РЕДОН. Я не говіркий, мадам. Я просто нагодував страждальницю і все. Виконав свій християнський борг. Між іншим, все це я розповів інспектору Рошфору, який приїжджав до мене… (За дверима чується шурхіт).

РАБЛЄ (повертається за звук). Ми з вами не одні? Хто там?

РЕДОН (лихоманково метикує). Де? Там? Там у мене курка!

РАБЛЄ. Курка?! В будинку? Досить дивно, мсьє Редоне…

РЕДОН. Нічого дивного, мадам Франсуаза… Я ховаю Жаклін від Онасіса… Жаклін зрадила Онасісу з Аль-Капоне і Онасіс ледве було не позбавив її життя за цей випадок…

РАБЛЄ. Жаклін, це хто?

РЕДОН. Моя улюблениця…

РАБЛЄ. Жінка?

РЕДОН. В якомусь розумінні, так… Вона курка…

РАБЛЄ. А Онасіс?

РЕДОН. Ви надзвичайно розумні, мадам! Онасіс старий півень.

РАБЛЄ. А-а-а…

РЕДОН. А Аль-Капоне молодий півень. Він сильний, красивий. І не дивно, що Жаклін… (Раблє різко встає). Ви вже йдете?

РАБЛЄ. Звичайно. Мені зовсім не цікаво, з ким живе ваша курка! Це ж чистісіньке марення!

РЕДОН. Я їй кажу те ж саме, мадам! На старості років витворяти подібне! Так… В наш час з мораллю…

РАБЛЄ. Прощайте, мсьє любитель курей!

Раблє швидко виходить. Редон витирає спітнілий лоб і, підхопивши піднос, виходить із столової.

Сцена п'ята

Спальня Редона. Заходить Редон з підносом. Катрін відходить від вікна і неохоче забирається в постіль.

РЕДОН. Навіщо ви підходили до дверей?

КАТРІН (думаючи про щось своє). …Голос…

РЕДОН. Що голос? Ви не уявляєте собі, яку нісенітницю я вимушений був плести, щоб врятувати ситуацію!

КАТРІН (все тим же тоном). Голос… Знайомий голос… Хто та жінка?

РЕДОН. Франсуаза Раблє… Три роки тому вона купила у якогось божевільного мсьє Сартена маєток, котрий знаходиться в півгодини ходьби від Сен-Ло. Замок, звичайно, паскудний, одні руїни, зате місця там казкові… Коли б у мене були такі гроші…

КАТРІН (приймається за їжу). Жити в замку? Бр-р-р… Жити з привидами… Ця мадам живе в замку одна? Чи вона заміжня?

РЕДОН. Наскільки я знаю, постійного чоловіка у мадам немає, прислуга – молоді дівиці досить вульгарної зовнішності та поведінки. Я намагаюсь не надокучати мадам Раблє без особливих на те причин. Тим більше, вона не дуже спілкується з сусідами.

КАТРІН. З сусідами?

РЕДОН. В ста метрах від замку "Боніфачо" знаходиться ще один замок. Замок "Жьєн". Власники – мало шановне подружжя Олорон… Скупі, чванливі й досить скандальні люди. Мсьє Олорон до того ж великий прихильник міцного червоного вина і молодих вульгарних осіб з сусіднього замку. А ще мсьє Олорон вирощує горностая, мріючи в недалекому майбутньому пошити собі та своїй фригідній потворній дружині по шикарній королівській мантії з горностаєвих хвостів…

КАТРІН. Напевне, мсьє Олорон параноїк… У нього манія величі?

РЕДОН. Мсьє Олорон нащадок герцога анжуйського.

КАТРІН (запиваючи курячу ніжку вином). Гени?

РЕДОН. Мабуть… Плюс до всього непомірна кількість червоного вина, котре навіть волоцюгу може підняти до рівня короля...

КАТРІН (витираючи губи серветкою). Дякую вам за казковий сніданок, мсьє Жаспар… (Редон прибирає піднос). Скажіть мені відверто, мсьє, навіщо ви допомагаєте мені? А якщо я насправді вбила свого чоловіка? Чому ви не здали мене в поліцію? Вам мене шкода чи в вас прокинувся комісар поліції?

РЕДОН. Чесно?

КАТРІН. Зрозуміло!

РЕДОН. Я був знайомий з вашою мачухою – Сімоною Верв'є… Я родом з Тулузи… Так сталося, але я, в свою чергу, покохав іншу, свою майбутню дружину – Лауру, а Сімона, після моєї зради, цілих десять років просиділа невідлучно в замку свого батька, доки ваш батько, мсьє де Марсан, не зробив їй пропонову стати його дружиною.

КАТРІН. Ви вирішили повернути борги? Досить цікавий поворот долі… Цікавий… Тепер, нарешті, я знаю, хто той молодий чоловік на фотографії в скромному срібному медальйоні, котрий Сімона, на знімаючи, носить ось уже майже двадцять років…

РЕДОН (схвильовано). Сімона носить мій медальйон? Який же я негідник!!!

КАТРІН. Сподіваюсь, ви не станете стрілятись? Мені не хотілося б повертатись до в'язниці для відсидки десяти років…

РЕДОН. Плюс п'ять за втечу. Ні, я не буду стрілятися. З простріленою головою вже не можна виправити жодну помилку… Ви згодні?

КАТРІН. Авжеж, мсьє Жаспар… (Встає з постелі, підходить до вікна). Ви будете сміятися, але, здається, я таки пригадала, де я чула цей голос… (Повертається до Редона).

РЕДОН. І де ж?

КАТРІН. В своєму домі! Точно такий голос був у мого покійного чоловіка Шарля!

РЕДОН. Вам потрібно прилягти, Катрін…

КАТРІН. Я не хвора, мсьє Редоне! Неймовірно, але голос той же! Один до одного!

РЕДОН. Ну то й що? Так іноді буває. Чи мало подібних людей навколо нас? А вже голосів… Чи не хочете ви сказати, що мадам Раблє і Шарль Блуа одне й те ж обличчя?! Марення!

КАТРІН. А я й не стверджую… Це дійсно неможливо. Невже я не змогла б відрізнити жінку від чоловіка? Так, признаю, Шарль був дивною людиною, але… Тим більше, Шарль носив такі розкішні вуса… Ретельно причесані й злегка рудуваті… Шкода, що він не любив цілуватися! Ні, Шарль був безперечно чоловіком… Принаймні зовні… Про що ви думаєте, мсьє Жаспар?

РЕДОН (піднімаючись зі стільця). Та так… Промайнуло щось в голові…

КАТРІН. Поділитесь?

РЕДОН (відмахуючись). Не варто… До речі, той факт, що ваш покійний чоловік носив розкішні вуса, ніяк не узгоджується з його високим голосом і жінкоподібною фігурою. У чоловічих осіб подібного типу рослинності на обличчі не буває майже ніколи…

КАТРІН. Ви хочете сказати, що у Шарля були наклеєні вуса?

РЕДОН. Я нічого не хочу сказати, маркізо… Я всього-на-всього констатую факт. А хоча… (Підходить до письмового столу і виймає з друкарської машинки аркуш паперу). Три дні тому я зробив запит своїм друзям по вашій справі. Це, звичайно, не зовсім законне розслідування, але нічого. Ми, до пори, до часу, нікому про це не скажемо, а мої друзі мене теж не видадуть, оскільки я набрехав їм зо три мішки про ностальгію по ремеслу, про самотність… Ну, ви розумієте… Брехня завжди переконує людей сильніше, ніж правда…

КАТРІН. Цілком вірно. Інші люди готові обманюватися все життя, аби лише не почути слова правди. Так що ж такого ви накопали в моїй справі, доки я валялась без свідомості на ваших подушках?

РЕДОН. У вашій нічого. Поки що нічого… Окрім вашої справи мені прислали справу якоїсь Ніколь Гюго, котра мала нещастя також сісти до в'язниці за вбитого нею чоловіка. Здається, я вже вам розповідав про цю справу…

КАТРІН. Так, я пам'ятаю…

РЕДОН. Так ось. Я вирішив пропрацювати версію, котра допускає інсценівку смерті.

КАТРІН. Так, але щоб здійснити подібне, потрібно як мінімум когось вбити!

РЕДОН. Зовсім не обов'язково, мадмуазель Катрін, когось вбивати. Труп чоловіка можна викрасти з міського моргу. Одягнути на підхожий по параметрах готовий труп деякі витребеньки, я маю на увазі обручку, годинник, що там ще було на вашому чоловікові?

КАТРІН. Завушниця…

РЕДОН. Ах, так! Завушниця… Причепити завушницю та спалити труп не складає ніяких труднощів.

КАТРІН. Цікава думка… Ну, й як результати опрацювання цієї версії?

РЕДОН. Більше ніж. За двоє діб до того, як прислуга знайшла в підвалі вашого будинку обгорілий труп вашого чоловіка, з моргу марсельської клініки Святого Патріка зник труп клошара, котрий чекав розтину, прямо з-під ножа патологоанатома.

1 2 3 4 5 6 7

Інші твори цього автора: