Вставай, хто серцем ще не догорів!
Сміливо поривайся у негоди!
Вона чекає сина між вітрів –
Душа Народу – Вічна Мати Роду.
Тому завжди твій шлях благословен
(нехай тремтять лакизи й боягузи)!
У неї сотні сутностей-імен.
Вона – Богиня… Вона – Жінка й Муза…
Вона не прокляне… Вона спасе…
Вона з дороги привітає радо…
Вона спитає кожного за все –
за кожен подвиг і за кожну зраду!
Куди тебе вітри не занесуть,
проявиться – розвіє тимчасовість
твоя татарська чоловіча Суть,
твоя надійна чоловіча Совість.
Вона додасть надії, віри, сил –
й тим до польоту надихне неначе.
Ночами вона ходить між могил
(тоді над нею вись дощами плаче)…
Можливо, що тебе забудуть всі.
Але вона чекатиме край світу,
в кривавій променіючи росі,
(і не на осуд чи на суд…), джигіте.