і сказав йому, понуро глянувши спідлоба:
— Остогидло полювати та горлянки гризти.
Ти навчи мене орати, хліб збирать і їсти.
— Хлібороб сказав: — Так слухай.
Треба встати рано
і зорати поле плугом
глибоко й старанно.
— А тоді вже, — вовк питає,
— можна і обідать?
— Ні, насіння треба взяти,
по ріллі розкидать.
— А тоді вже, — вовк питає,
— значить, їсти можна?
— Ні, подбай, щоб проростала
насінина кожна.
— А тоді вже можна їсти? —
гаркнув вовк сердито.
— Ні, потрібно ще скосити,
потім змолотити...
Вовк завив: — Оце морока!
Ну його все к бісу —
і, спасибі не сказавши,
почвалав до лісу.