Шпигачки, або по-московському епіграми
I. Писаці
Тарас наш – хитра голова!
Він книжку порядивсь писати,
А гроші зараз став збирати.
Злупив!.. А книжка ж де?.. Овва!
II. Жіноча натура
Не спиться Химці вдень і вніч:
Бажа нової кріпко юпки.
І що ж? "Недужа!" – та й на піч.
Ох, жалко жіночки-голубки!
Кричить: "Умру, мерщій купуй!"
Потап хоч чухає чуприну,
Купив прокляту він юпчину –
І Химка встала. Не здивуй,
Що хитрі жіночки селянські:
Десь так не вміють жінки панські?
III. От лихо
І не карай нас, боже, гіршим,
Як слухати Стецькові вірші!
IV. Злодію
Відкіль Охрім розумний став?
Таки про все в книжках він пише.
Чужим умом Охрім наш дише:
Свого нічого не написав,
З чужих повикрадав.
V. Щирая любов
– Скажи мені ще раз, Улясю-любко,
Що любиш ти мене, моя голубко!
– Аякже! Ще я не дурніша всіх:
У тебе, душко, грошей міх!
VI. Старовина
"Не так у нас було, як я дивлюся! –
Казав мені учора мій дідуся. –
Потяг з казни ваш писар три алтина –
В Сибір! Та ще і відвічала спина.
А наш отаман сто рублів украв –
І прав,
А далі й головою став".
Дивіться також
- Григорій Квітка-Основ'яненко — От тобі й скарб
- Григорій Квітка-Основ'яненко — Щира любов
- Григорій Квітка-Основ'яненко — Сердешна Оксана
- Ще 11 творів →
Пісні з комедій
З незакінченої комедії без назви
Пісня дівчини Мелашки
Ой за яром брала льон,
Всю долину ісходила.
Нема того та й не буде,
Кого вірно любила.
Ой затоплю і закурю
Хоч сирими трісками.
Чи не прийде мій миленький
З ласкавими словами.
Ой прийди і прилини
Ти, мій милий, до мене!
Ох ниє, ниє, заниває
Моє серце без тебе.
Ой прийди, ой прибіжи
Хоч крутими берегами!
Любилися, не побралися
За вразькими ворогами.
Ой я вороги топчу під ноги,
Круту гору перескочу.
Оддай, оддай, стара мати,
За кого сама я хочу.
Оддала мене матуся моя,
За кого я не хотіла.
Шумить, гудеть дротяна нагайка
Коло мого білого тіла.
Ой нагаєчка, дротяночка
Із кілочка не спадає.
Шитий рушничок від дрібних слізочок
Ніколи не висихає.
Перший дует Мелашки і Василя Паливоди (її коханого)
Василь.
Ой ти, дівчино, гордая, пишна!
Чом ти до мене звечора не вийшла?
Мелашка.
Ой як же мені та до тебе вийти?
Вороги мене осудять, не велять любити.
Василь.
Нехай судять, нехай осуждають;
А як ми поберемось, вони перестануть.
Мелашка.
Коли ж то се буде?
Василь.
Як батько розсуде.
Мелашка.
Він тебе не любить.
Василь.
Чим мене огудить?
Мелашка.
Каже: бідний! Як віддать?
Василь.
Один бог багат.
Маласю моя! в тугу не вдавайся,
На мою любов щиро сподівайся.
Мелашка.
Серденько моє радості не чає.
Василь.
Бодай тому тяжко-важко, хто нас розлучає.
Мелашка.
Батько ж то ріднесенький, що нас розлучає.
(Далі співають одночасно)
Василь.
Маласю моя!
На мене надійся.
Нема того на світі,
Хто б нас розлучив!
Мелашка.
Василечку мій!
Я не надіюсь.
Нема того на світі,
Хто б нас з'єдинив.
Другий дует Мелашки і Василя
Мелашка.
Тут лихо не біда! Б'ють мене за тебе!
Прошу тебе ласкою: не ходи до мене!
Василь.
Таки буду ходити, таки буду любити,
Бо не можна без тебе на світі жити.
Мелашка.
Я боюсь. Скоро батько ввійде.
Василь.
Нехай сюди прийде,
У ніг його лежатиму,
Слізьми обливатиму
І жалібно прохатиму.
Василь и Мелашка (разом).
Нехай батько ввійде,
Нехай сюди прийде.
У ніг його лежатиму,
Слізьми обливатиму
І жалібно прохатиму.
Мелашка.
Не розлучай нас, тату рідний!
Дай пожити мені, бідній!
Василь.
Не пий, не пий нашої крові;
Не розривай щирої любові,
Худобу всю собі озьми.
Мелашка.
Без неї щасливі будем ми.
(Разом.)
Нема біди,
Нема нужди,
Де щирая любов.
Дасть нам радість,
Дасть нам щастя
Наша вірная любов.
Перша пісня дячка Тимофтія Книшевського
Люблю тя, друже мой, паче себя!
Нє віжу тєбя, трачу сєбя.
Скорбь зді прелютая вік вікуєт;
Воздух любовний кровь волнуєт.
Лютия страсті мя разжизают,
Желанія тяжкі дух раздувают.
З очей сладчайшіх пролєй согласность
І совокупно вступімо в брачность.
Терцет Книшевського, Мелашки і Василя
Книшевський.
О вкуснєйшая паче кутіі!
Внємлі слова моі!
На тя гляжу,
Ти мя разіш.
Тєбі скажу:
Прєлєстєн книш.
Скажу не в сміх,
Прєславна ковбаса,
Но паче сіх
Сіяєт твоя краса!
Дай дєсніцу – сочєтаймося;
Дай уста – облобизаймося.
Мелашка.
Чи ви сказилися, чи що?
І мелете не знати що!
Василь (стоячи в сторонці).
Бач, пан дяк наш куди гне!
Його лихо не мине:
Почастую тусанами,
По-по-по-б'ю кулаками.
Книшевський.
Нє ізиду от вас,
Поки не облобизаю;
За тє ж вам проспіваю
Псальму на шєстий глас.
Уста давай!.. (Кидається до неї.)
Мелашка (захищаючись).
Ой лишечко! Ай-ай-ай!
Василь (кидається між ними).
А що се ти задумав, дяче?
А геть, кажу тобі, відсіль!
Мелашка (крізь сльози).
Оборони мене, Василь!
Книшевський (виходячи зі здивування).
Агарянін! Іскаріот ти пачє!
Ти дав мєні поносного товчка
І нє почтив стихарного дячка!
Василь.
Ти її перелякав!
Книшевський.
Єрєтику я не внимаю.
Мелашка.
І руки всі помняв.
Книшевський.
Сочєтатися жєлаю.
Василь.
А зась! Не знаєш?
Книшевський.
Вотщє стращаєш.
Мелашка.
Не буде сього зроду.
Книшевський.
Я полімінія отдам.
Василь.
З головою кину в воду.
Книшевський.
Анафтємі прєдам.
(Далі всі троє співають одночасно).
Василь (захищає її).
Геть, кажу тобі, відсіль.
Бач, вона від тебе плаче.
З головою кину в воду.
Повісся з ним і вдавися сам.
Мелашка (обороняючись).
Оборони мене, Василь!
Геть від нас, мерзенний дяче!
Та не буде сього зроду,
Щоб вам досталася. Цур вам.
Книшевський (кидаючись до Мелашки).
Гнушаєшся мя ти ль?
Агарянін! Іуда пачє.
А я імінія нє дам.
І анафтємі прєдам.
Друга пісня Книшевського
На ся уповаю,
Її пропітаю,
Бо їрмолой знаю,
Прескладно читаю
І сладко співаю,
Устав понімаю,
Хаптуру собіраю;
За рождєніє,
За крєщеніє,
За обручєніе,
За совокуплєніе,
За очищєніе,
За погрєбєніє,
За поміновєніє,
За освящєніє,
За всякоє молєніє.
Квартет Мелашки, Охріма Стовбира (її батька), Книшевського і Василя
Мелашка (до батька).
Батьку мій ріднесенький!
Голубе сизесенький!
Що ж оце ти робиш?
За що мене топиш?
Зжалься ти над долею моєю!
Стовбир.
Хочу, щоб була ти попадею.
Мелашка.
Не довго поживу, вже вірно знаю!
Стовбир.
Аби вмерла попадею,
Зато гарно поховаю.
Мелашка.
Зжалься, тату, на моє горе!
Книшевський.
Сльози, суєта, жітєйскє морє.
Мелашка (Книшевському).
Кажу, що я не буду вас любити.
Книшевський.
Не мені о сім тужити.
Нам дом потрєбно созідаті,
Хаптуру відусіль я буду собіраті
І з мертвого, з живого драти,
А ти пойдьош по сєлу сноваті
Із края в край.
Наберемо,
Навеземо,
І буде в домі нашем рай.
Мелашка.
Як без любові, то і жисть не та.
Книшевський.
Хаптура благо; любовь же суєта.
Стовбир.
А мені якая буде честь:
Онде, скажуть, он попівський тесть!
Книшевський.
О коль сльозно смотріти,
Єгда родниі діти
Батька не вважают,
Іх вєлінью нє внімают.
Стовбир.
Я на сльози не гляжу.
Давай людей,
І рушники я пов'яжу.
Книшевський.
Розумно, єй-жє-єй!
Василь (до Стовбира, на колінах).
Ой згляньте на мою біду!
Мелашку за мене віддайте,
Коли ж не віддасте, то знайте:
За очима світ піду!
Стовбир (регоче).
От налякав небога!
Дурневі туди й дорога.
Книшевський.
От налякав небога!
Дурневі туди й дорога.
Мелашка.
Коли Василя рішуся,
Повішуся або втоплюся.
Стовбир.
Посміється тобі усяк.
Книшевський.
Будь я бєстія! єй так!
(Далі всі четверо співають одночасно).
Василь.
Мене з тобою розлучають,
Нехай же знають:
За очима світ піду!
Книшевський.
Прожени його відсіль,
Нехай же нам він не мішає.
Мелашка.
Мене з тобою розлучають,
Нехай же знають:
Я смерть собі найду.
Стовбир.
Геть же, геть від нас, Василь!
Ти нам тільки тут мішаєш.
(Далі знов співають нарізно по черзі).
Василь.
Я з місця не піду,
Тут смерть собі знайду.
Стовбир.
Так геть же, вон із нашой хати!
Чи довго ж се тобі казати?
Книшевський.
Будь я бестія! Прогнати
Фарисея з нашой хати.
(Далі – знов усі співають одночасно).
Василь.
Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Я за очима світ піду.
Мелашка.
Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Усюди смерть собі знайду!
Книшевський.
Доколи нас вони смущають?
Вареники вже простивають.
Жени єретика із хати.
Стовбир.
Та як мені вже досаждають!
Хіба вони мене не знають?
А вон, Василю, вон із хати!
З малоросійської опери в трьох діях "Бой-жінка"
№ 1 (Перша пісня жінки Насті)*[*]
Чи я в полі не травиця була?
Чи я в полі не зеленая була?
Взяли ж мене – покосили –
І в покоси положили! –
Така доля моя! (2)
Чи я в лузі не калина була?
Чи я в темнім не червоная була?
Взяли ж мене поламали
І в пучечки пов'язали.
Така доля моя! (2)
Чи я в батька не дитина була?
Чи я в нього не кохана була?
Взяли ж мене заміж віддали –
І світ мені зав'язали...
Така доля моя! (2)
№ 2 (Пісня улана Сумасвода, брата Насті)*
(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).