Що тобі каже не мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори — Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи і гори, Через Азію по веселій лінії. А тепер… Затули серця штори, Не буди туги осінньої.