І там капризна доля може зв’ести нас.
Я буду вагоноводом на трамваї, улиці будуть димні і хмурні —
І раптом я зобачу між пасажирів Вас.
Ви скинете очима, і я спостережу, як здригнуться кутики Ваших губ.
Ви пригадаєте Владивосток і зробите рух щось вимовить,
ніби в вагоні для нас немає нікого.
Я змагаюсь, щоб не заплющити очі… Але у нас не виникне розмови про колись омріяний шлюб,
Бо вагоноводові розмовляти забороняється строго.