Стукотиш у грудях, дзвониш, мов на трунне,
День і ніч не маю від тебе спочину,
Дай хоч раз заснути на малу хвилину:
Хай на мить позбудусь горя навісного,
Хоч ві сні не вчую стогону людського,
Бо німий той стогін і життя темряве,
Наче шашіль, точать моє серце ржаве!