Минає марно день по дню…
Посивів волос, а ледачу
Сльозу ніяк я не спиню;
Поки життям ще серце тліє,
Вона зі дна його зрина, –
У ній одурена надія
Й морозом стиснута весна.
Минає марно день по дню…
Посивів волос, а ледачу
Сльозу ніяк я не спиню;
Поки життям ще серце тліє,
Вона зі дна його зрина, –
У ній одурена надія
Й морозом стиснута весна.