Комічна казка-мюзикл на дві дії
Д і й о в і о с о б и:
Пан ДЗИГУС, можна просто ДЗИГА — гномик.
ВЕРТЛИК, він же просто ВЕРТЛИК — також гномик.
ХОВРАШОК — звір, зачаклований, майже без слів, але багато жестів.
МУМІТРОЛЬ — злий чаклун, а потім іграшка, майже зовсім відсутній.
Дивіться також
- Неждана Неда — Мандрівка у Віртуляндію
- Неждана Неда — Заблукані втікачі
- Неждана Неда — Зоряна мандрівка
- Ще 1 твір →
Поставлена в Київському Камерному театрі, Білоцерківському муздрамтеатрі ім. П.Саксаганського, Львівському театрі "І люди, і ляльки", Чернівецькому театрі-студії. Є два варіанти музики.
ПЕРША ДІЯ
На сцені лісова галявина з квітами. На сцену виходить гномик, наспівуючи веселої пісеньки під ніс і поливаючи квіти.
Пісенька Вертлика
1. Я славетний і відомий,
Гном завзятий я і впертий.
Я у лісі як удома,
А зовуся просто Вертлик.
Приспів:
Просто Вертлик, просто-просто.
Невеличкого я зросту,
Та веселу маю вдачу,
Не терплю, коли хтось плаче.
Бо від сліз лікує сміх.
2. Я вродливий, дуже добрий,
А іще найрозумніший.
Гномиків таких хоробрих
Не зустрінете ви більше.
Приспів:
А я Вертлик, просто....
Гномик помічає якусь особливу квітку, нюхає, вдихає все більше, голосно чхає. Квітка злітає, гномик ставить її на місце, розправляє, потім знову чхає, і квітка знову злітає. Все повторюється. На третій раз він стримується і не чхає, але квітка все одно падає, він знову чхає.
ГНОМ. Апчхи. Ну от, і здоровий будь побажати нікому. (Повертається до залу і помічає дітей). О, дітки. Привіт, дітлахи. Побажайте мені "здоровий будь", будь-ласка. (Знову збирається чхати). А-а-а-а.... (Чекає поки діти побажають). Ху-ух. От і не чхнув. Дякую вам, малеча. Отепер і познайомитися можна. Ви вже здогадалися, хто я? Звичайно, гномик. І звати мене Вертликом.
З-за сцени чути крики: "Агов! Ау!"
ВЕРТЛИК. О, це мабуть мій кум — Дзига. Правда, він хоче, щоб його всі називали пан Дзига... Агов! Я тут! Вічно він десь губиться...
На сцені з-за лаштунків з'являється другий гномик — пан Дзига.
ДЗИГА. А, ось де ти, телепню. Я тебе всюди шукаю-шукаю, в усі шпарини, щілини, дірки заглядаю, хвилююсь, а ти тут спокійно собі всівся і теревені правиш!
ВЕРТЛИК. Тихіше, не кричи ти так!
ДЗИГА. Я не кричу. Це в мене голос такий, голосний.
ВЕРТЛИК. Ти що, їв багато каші?
ДЗИГА. Ні, я займався риторикою: мі-ма-му-мо...
ВЕРТЛИК. Ти б краще перестав верзти дурниці, а привітався з дітьми. Он, поглянь, скільки їх!
ДЗИГА. Доброго вам здоров'ячка, дітки! (Починає співати пісеньку, приспів співає Вертлик).
Пісенька Дзиги
ДЗИГА. 1. Віват вам, усі премудрі книги!
Славтесь у віках, учені маги!
Щоб магістром стати як пан Дзига,
Треба мати розум і відвагу.
Приспів:
ВЕРТЛИК. Наш пан Дзига любить дзигарі.
Гномик енциклопедичний.
Він лікує краще лікарів.
Він усі науки вивчив.
ДЗИГА. 2. Славтеся у пошукові істин
Лицарі від ордену науки.
І як шлях дістанеться тернистий,
Дзига в поміч вам простягне руку.
Приспів.
ДЗИГА. Дозвольте вам представитись: гном лісовий незвичайний, майстер чудернацьких справ і чарівних наук пан Дзигус-Дзигусімус!
ВЕРТЛИК. Можна і просто називати — Дзига. (Дзига "спопеляє" його поглядом).
ДЗИГА. А ось це нещастя, тут поруч, зветься Вертликом, бо ввесь час щось крутить-вертить, викручує і переплутує...
ВЕРТЛИК. Все, я глибоко, смертельно ображений! (Демонстративно відходить).
ДЗИГА. Ну от, він завжди такий. Ображається на кожну дрібницю! (Вертлик не реагує). Ну гаразд. Перед вами найрозумніший (тихо) серед телепнів, (голосно) окраса (тихо) найтемніших куточків (голосно) нашого лісу — Вертлик. Ну що, задоволений?
ВЕРТЛИК. Так трохи краще.
ДЗИГА. А тепер розповідай, що ти вже тут устиг накоїти? (До дітей). Тільки залишиш його самого — зразу шкоду наробить. Кажи-кажи. (Помічає зламану квітку).
ВЕРТЛИК. Нічогісінько я не коїв. (Співають пісеньку по черзі).
Пісенька про квіточку
1. ДЗИГА. А оце що? Отакої!
ВЕРТЛИК. Поливав я тут гриби
ДЗИГА. Зізнавайся, що накоїв?
Що ти з квіткою зробив?
2. ВЕРТЛИК. Я із квіткою? Нічого.
Теж, здається, поливав.
То занесло носорога,
Що топтався поміж трав.
3.