все звоювать і всіх узять в полон,
щоб в цілім світі — тільки Мишіанія,
а інших щоб народів не було.
Забули мишеняток своїх бавити,
забули свої квіти поливать.
Знай гострять зуби, і крокують лавами,
і верещать, аж хрипнуть: “Во-ю-вать!”
— А де був кіт? — можливо, хтось спита.
Е, діти, де ви бачили кота
сучасного, що полював би миші?
Коти тепер зробились дуже пишні.
Коти їдять котлетки, зрідка — суп
і “лікарську” м’якеньку ковбасу.
Хай та мишва хоч дім переверне —
достойний кіт і оком не змигне.
Він спить. А миші переводять харч,
муштруються під гуркіт барабана,
горлаючи свій мишіанський марш
і клацаючи гострими зубами.