Звичайна прогулянка
Фантастична повість
Уночі чи вранці, – зараз не збагну, – мені скляним оком підморгнув тролейбус, я – йому. Мордою квадратною сутінки розтовк, мікрофоном пробурчав щось гордо, та й пішов.
Неправда. Все це було не зовсім так. Втім, викривлення фактів (в інтересах того ж таки читача) – то не найгірше з усього, що відбувається в континуумі.
Кон-ти-ну-ум. Смачне слово. Опукле, тверде, поважне. Можна сказати, зарозуміле. Бундючне. Так-так, саме – бундючне...