Вірші
Перекладач: Микола Вороний
Джерело: З книги: Вороний М.К. У сяйві мрій. — К.: ВАТ Видавництво "Київська правда"", 2002
І. Музика вічності
З тьми вічності музика вмить розляглась
I в безкінечність вона полилась,
I хаос вона пройняла, затопила...
I в танці, як вир, закрутились світила, —
Як віща струна, кожний промінь бринить!
I світ, що охоплює рух той ритмічний,
Тому лиш не буде байдужий і звичний,
Хто чує в душі голос музики вічний,
Хто розумом чистий, в кім серце горить.
II. Сто літ мине...
Сто літ мине...
Занедбана могила,
Оплакана колись, травою поросте
I пройде плуг по ній, і порох вже остилий
Могучий гордий дуб корінням оплете.
Він гордо зашумить вершиною густою.
Під шум його закохані зітхнуть;
Вони у холодку вечірньою добою
Почують сум, схилившись головою.
I листя гомін той затаєний збагнуть.