Василь Іванович Діденко народився 3 лютого 1937 року в Гуляйполі у родині Івана та Марії Діденків. Батько поета працював механізатором.
Коли Василеві виповнилося 10 років, батьки переїхали у село Гаврилівку на Херсонщині.
З липня 1950 до березня 1958 його біографія була пов'язана з Вінниччиною (Погребищанський район).
Писати вірші почав рано. 25 січня 1953 року в газеті "Вінницька правда" був надрукований його найперший вірш "Я — п'ятнадцятирічний капітан". Тоді юнак працював у батька помічником комбайнера.
У 1954 році після закінчення Ширмівської середньої школи вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка і закінчив 1959 року. Відтоді — на редакційній та літературній роботі. Як поет формувався в університетській літстудії ім. Василя Чумака.
У травні 1963 року став членом Спілки письменників України. Перші його вірші надруковані 1957 року. Більшість з них покладено на музику.
Василь Діденко створив 13 поетичних збірок, дві з яких є збірками віршів для дітей:
"Рання ластівка" (1988);
"Дивокрай" (1987);
"Дзвінка фонетика" (1984);
"Червоний вітер" (1982);
"Вродливий день" (1979);
"Мережки сонця" (1976);
"Берізка" (1975) (Збірка віршів для дітей);
"Дзвонять конвалії" (збірка, 1972);
"Дивосвіти любові" (1969);
"Заповітна земля" (1965);
"Степовичка" (1965) (Збірка віршів для дітей);
"Під зорями ясними" (1961);
"Зацвітай, калино" (1957);
"Серцем, сповненим любов'ю" (1998).
Фактично — представник "тихої лірики".
Помер 13 квітня 1990 року та похований на київському північному кладовищі, розташоване у селі Рожни Броварського району.
Вже після поховання в Києві став відомий його лист-заповіт "Поховайте мене в Гуляйполі" від 30 березня 1990 року.
25 червня 1997 року, завдяки клопотанню рідних та численних поціновувачів його таланту, поета перепоховали у Гуляйполі.