Син сільського священика Степана Александрова, автора бурлескної поеми "Вовкулака". Народився 2 липня 1825 року в селі Бугаївка Ізюмського повіту на Слобожанщині. Закінчив медичний факультет Харківського університету, працював військовим лікарем.
Навчався в Куп'янському духовному училищі, Харківському колегіумі (семінарії) та Харківському університеті, по закінченні якого в 1853 працював військовим лікарем у піхотному полку. У 1860 році повернувся в Україну лікарем уланського полку в Чугуєві, був старшим ординатором місцевого шпиталю. 1867 обійняв посаду харківського міського лікаря. Від 1879 року — знову в армії, служив старшим лікарем резервного батальйону в Харкові, старшим лікарем Керченського лазарету, дивізійним лікарем у Полтаві та Харкові, де свою оселю по вулиці Великій Сумській зробив своєрідним українським культурним центром. Пішов у відставку 1888.
Збирав етнографічний матеріал, опрацьовував фольклорні мелодії. Вперше виступив з поезіями 1861 року (журнал "Основа"), вірші "Думка" та "Плач дочки по матері". Надрукував низку книжок у Харкові та Полтаві, виступав також у львівських часописах "Зоря", "Світ". Створював п'єси, оперети: "За Немань іду" (1872; доповнена та доопрацьована М. Старицьким) і "Не ходи, Грицю, на вечорниці" (1873), казки: "Коза-Дереза", "Ивашечко", "Чижикове весілля", "Пісня про Гарбуза". На схилі літ уклав історичну збірку "Гетьманщина" (колекція портретів гетьманів України від Б. Хмельницького до К. Розумовського з біографіями), підготував лібрето опери П. Щуровського "Богдан Хмельницький". 1886—1892 роки — випустив два альманахи "Складка".
Помер 10 січня 1894 у Харкові.