Безпосереднім поштовхом до написання новели стали непрості особисті стосунки О. Кобилянської з О. Маковеєм. Про автобіографічність твору сама письменниця в листі до нього в 1898 р. писала: "Прочиталисьте "Valse melanc." і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого". Малюючи своїх персонажів, новелістка виявилася талановитим психологом: вона тонко відчувала душі жінок, бо писала їх передусім із самої себе. О. Кобилянська віддзеркалила свою різногранну душу в трьох різних жіночих образах. Навіть смерть Софії має автобіографічну підоснову – душевний стан авторки в той час, як дізнаємося з її листів, був співмірний із символічною смертю, а незабаром вона тяжко занедужала, навіть написала заповіт. Якийсь час також молода письменниця співмешкала на одній квартирі з двома талановитими подругами.