Про оптимізм козаків свідчить те, що вони вибралися з острова, щоб перехопити татар, коли ті будуть переправлятися через річку Псел. Козаки надіялися, що зможуть допомогти землякам, яких татари взяли у полон. Сотні козаків на полчище нападників було замало, але про це ніхто не замислювався. Оптимізм козаків проявляється й у тому, що навіть у найстрашнішій, найскладнішій ситуації вони не здаються, а борються і перемагають.
Пилип Швайка любив жартувати. Наприклад, на запитання Перепічки, де він узяв такого ученого Барвінка, пожартував, що біля Воронівки: "— Коли скажу, що біля вашого села, ти ж мені все одно не повіриш, — відказав він. — Чи не так? Молоді воронівці зареготали. Цей Швайка, виявляється, неабиякий жартун!". На жарти козаки ніколи не ображалися. Наприклад, воронівці жартували з Кривопичка: " — Мені б лише дістатися до них, — скреготнув зубами Володко Кривопичко. — Я б їм показав, чого варта моя шабля! Від люті щелепа у нього ще більше скособочилася і обличчя набуло такого кумедного вигляду, що воронівці мимоволі посміхнулися. — Навіщо тобі шаблюку показувати? — сказав Василь Байлемів. — Вони й так розбіжаться. Тільки-но уздрять твою мармизу".