Розуміння того, що людське життя не віддільне від природи ми знаходимо в повісті Михайла Старицького "Оборона Буші". Особливо яскраво це видно в образі головної героїні – Орисі. Зовнішність, характер дівчини часто порівнюються з природними явищами. На думку інших героїв, вона надзвичайно гарна, краща навіть за ясну зорю, за повний місяць і саме сонце.
Символічними є сни Орисі, в яких важлива роль відведена картинам природи. Дівчина у своїх видіннях бачить себе в образі калини, що росте на березі річки. Десь поруч гарний явір, до якого вона простягає свої віття, але не може дістати, тому що їх розділяють каламутні хвилі. Раптом сонце закриває темна хмара, підіймається вітер, гнівається Дністер. Буря вириває калину з коренем і кидає вверх у вихор. Там же опиняється і явір, який рвучко кидається в бік калини і обхоплює її віттям. Дерева ніби сплітаються, щоб ніколи не розлучитися. Такий опис природної драматичної події натякає на долю Орисі та Антося.
Описи природи в повісті підпорядковані авторському задумові – увиразнити романтичні постаті захисників фортеці: "Скаженіла негода; лютував вітер; холодний дощ, а то й ожеледь аж різали по виду, а козаки в самих сорочках, що парусили на вітрі, та в широких штанях з такою втіхою походжали, немовбито душної літньої ночі, чекаючи до розмови коханку". Природа допомагає оборонцям, наприклад: "славно обмерзли голощоком окопи…– от для воріженьків буде скобзалка напрочуд".