Повість-казка Г. Пагутяк "Лялечка і Мацько" наближає нас до природи, вчить її розуміти і цінувати. Це історія про зворушливу дружбу хлопчика на прізвисько Лялечка і лиса-художника Мацька, але найголовніше, це урок добра, взаємодопомоги, підтримки. У творі порушено проблеми захисту природи, тож ми повинні не залишишся байдужим до її охорони. Не дарма кілька персонажів наголошують на цьому: "— Ми, — сказав Вовчик, — живемо у складні часи. Люди наступають на звірів, сокири усе ближче підкрадаються до наших дерев, асфальтові дороги оточили наш ліс. У ньому все частіше спалахують багаття, які можуть знищити наш спільний дім. Тож ми повинні бути пильними й обережними..."; Павук говорить Мацькові: "...гербіциди кляті, бодай їм добра не було, з літака сиплють нам на погибель. Нащо їм ті гербіциди, не знаєш?...на яку звірину їх сиплють. Як нанюхався, то вже нічого не внюхаю. Раніше мушка була, як мушка, а тепер котру не вловлю, гербіцидом відгонить. Тьху! Якби те знав, то павуком не з'являвся б на світ!". Соромно стає за діяльність людини, коли читаєш: "І ось настало Свято Лісу. Перед тим їжаки й мурашки, білочки і сойки, зрештою, кожен охочий, вигребли все сміття, яке понаносили в ліс люди: консервні бляшанки, пластикові пляшки, бите скло. Їм хотілось, аби в цей день ніщо не нагадувало їм про ватаги відпочивальників. У чистому домі жити веселіше й приємніше."