"Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще залишитися колишнім". Так роздумує головний герой, але й сам не помічає, як стає сірим і покірним. На мою думку, йому не слід було прикидатися, краще було б скористатися шансом, коли він втік, і почати вільне життя. Звичайно, це небезпечно, буде важко, але він міг отримати те, про що так мріяв, – свободу, волю, можливість обирати, як жити.