Володимир Дрозд викриває психологію пристосуванця. У цьому йому допомагає алегоричний образ, який зазнає суттєвого переосмислення. В образі Шептала ми бачимо людину, яка вводить себе в оману, коли вважає, що може уникнути вибору: "…розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправді". Розвиток дії доводить, що думки про "душевну свободу" в його випадку є звичайним самообманом. Насправді вибір він таки зробив, промінявши відчуття свободи на покірне схиляння перед обставинами.