Михайлик про свої відчуття в поповій хаті розповідає так: Я печу раки і мовчки стою на одному місці, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятість і гордість змагаються в мені, а до очей зрадливо підкочуються сльози. Чому саме сором, затятість і гордість проявилися в хлопчика в ці хвилини?

Сором проявився тому, що хлопчик усвідомлював, що він бідний, навіть не має взуття; затятість проявилася, бо він вирішив добитися свого і все-таки отримати хоч якусь книжку; а гордість хлопчик відчував, бо вмів читати і хотів показати, що й прості люди на щось здатні.