Софійчина папрапрабабуся Клава після того, як Франя відбила у неї Корнія, сильно захворіла. Все це сталося через ворожку, яка допомагала Франі. Сліпий старець дав бабуні Клаві заповітне намисто і сказав: "Як народиться в тебе Корнієва дочка, ти одужаєш! І ще пам'ятай: захочеш собі нову долю знайти – вбери ці коралі і не скидай. Коли щастя прагнеш дітям-онукам своїм – убирати не здумай, заховай далеко й подаруй своїй доньці аж на весілля!" Клава намиста ніколи не вдягала. Тому ні щастя не мала, ні віку довгого. Вона пожертвувала щастя своїм нащадкам. На її місці я теж залишила б/залишив би коралі своїм дітям та онукам, щоб вони мали здоров'я і щастя, адже кожна людина прагне продовжити свій рід і мріє, щоб нащадки були щасливішими, ніж вона сама.