Як трактувалася історія чорнокнижника Фауста в народних легендах та літературних джерелах?
Гете запозичив образ Фауста з попередньої літературної традиції. Фауст – людина, яка уклала угоду з дияволом, у нього був реальний прототип. На думку дослідників, Йоганн Георг Фауст народився близько 1481 р. Мав непересічні знання в богослов'ї, математиці, астрології та медицині. Його вважали чорнокнижником, який займався чорною магією. За легендами, він помер у 1540 р. у Вюртемберзі, після того, як сплив термін угоди, укладеної ним з демоном Мефістофелем. Нечистий забрав його душу. У 1587 р. Шпіс оприлюднив ще одну історію Фауста. Головний герой засуджувався як зухвалий грішник, що продав душу чорту, щоб розгадати загадки життя і здобути владу над світом. Книжка завершувалася повчальним описом загибелі Фауста. До сюжету про Фауста звертався англійський письменник Крістофер Марло. Головний герой його п'єси – людина, сповнена величезної енергії та безмежного честолюбства, бунтівник, що викликає водночас захват і жах. Письменників "Бурі й натиску" образ Фауста приваблював титанізмом, зухвалим бунтом проти усталених норм, прагненням вийти за межі людських можливостей. Під пером таких авторів персонаж набував рис "бурхливого генія".