Джордж Орвелл змальовує фантастичний світ, у якому жити тривожно й небезпечно. На планеті Земля існує три супердержави – Океанія, Євразія та Остазія, кожна з яких завжди воює принаймні з однією іншою. Для населення Океанії війна стала звичною справою. З телеекранів звучать повідомлення про рекордні темпи виробництва чавуну, перевиконання дев'ятої трирічки, збільшення норми шоколаду й "мудре керівництво влади", яка веде суспільство до "нового щасливого життя". Але насправді люди постійно потерпають від злиднів: будинки не ремонтують, дахи протікають, опалювальна система не працює, електричний струм періодично відключають з метою економії, не вистачає навіть предметів першої необхідності – лез для гоління та шнурків для черевиків.
Столиця третьої за кількістю населення провінції супердержави Океанія – Лондон. У 1984 році це місто постає перед нами брудним і похмурим, усюди читача переслідують неприємні запахи і постійне відчуття тотального стеження та недовіри.
Океанією керує партія, яка складається з внутрішньої та зовнішньої. Кількість членів внутрішньої партії обмежена – вони мають більше повноважень, наділені особливими привілеями й виконують складніші завдання, ніж члени зовнішньої партії. Головний герой роману Вінстон Сміт та його кохана Джулія належать саме до зовнішньої партії, тобто вони є "гвинтиками й коліщатками" системи, що забезпечують її безперебійну роботу. Окрім партії, більшість населення країни становлять проли (скорочено від пролетаріату) – звичайний робочий люд, погано освічений, який переважно виконує чорну роботу й не бере участі в політичному житті. Лідером партії є Старший Брат – таємнича постать, яку ніколи ніхто не бачив, але яка є центром влади Океанії й символом тоталітаризму.
Апарат уряду складається з чотирьох міністерств. Міністерство правди відповідає за новини, розваги, освіту й мистецтво; Міністерство миру — за озброєння та воєнні дії; Міністерство любові — за закон і порядок; Міністерство достатку – за економіку. Ці назви міністерств утілюють разючий контраст між реальністю та ідеологією, тому що інформаційний простір в Океанії цілковито спотворений, на кордонах країни триває постійна війна, усюди панує бідність, а законодавство й правосуддя ґрунтуються тільки на залякуванні й тортурах.
Усі мешканці Океанії боялися Поліції думок, тому що вона могла вивідати найпотаємніші думки й почуття людини. Закон нічого не забороняв, адже його більше не існувало, але всіх, хто повставав проти партії, карали ув'язненнями в таборах або смертю. У державі, зображеній у романі "1984", знищують не справжніх, а потенційних злочинців — тобто людей, які ще навіть не скоїли злочину, але в майбутньому можуть становити загрозу для режиму. Головний злочин в Океанії — це думкозлочин. Навіть наодинці із собою людина не може бути вільною: звідусіль за нею спостерігає обличчя Старшого Брата, а в кожному помешканні є телеекран, який не лише транслює телепередачі, а й виконує функцію своєрідної "камери нагляду".