У картині дев'ятій перед нами спершу постають Найтовстіші Земні Блаженства, які за столом їдять, п'ють, горланять, співають, вимахують руками. Ці Блаженства величезні, огрядні, червонопикі, вбрані в оксамит і парчу, обвішані перлами й коштовним камінням. Душа Світла попередила дітей, щоб вони не приставали на вмовляння Блаженств приєднатися до столу, бо тоді діти забудуть про своє призначення. Тільтіль і Мітіль знайомляться з такими Блаженствами: Блаженство Бути Багатим, Блаженство Володіти, Блаженство Вдоволеного Честолюбства, Блаженство Пити Коли Вже Не Відчуваєш Спраги та Блаженство їсти Коли Вже Не Відчуваєш Голоду, Блаженство Нічого Не Знати. Коли Заливний Регіт стискає Душу Світла в міцних обіймах, Тільтіль повертає діамант, діти опиняються в казковому саду, а Товсті Блаженства тікають. З'являються душі Блаженств, які витримують світіння Діаманта. Це Дитячі Блаженства, Блаженство Доброго Здоров'я, Блаженство Чистого Повітря, Блаженство Любити Батьків, Блаженство Блакитного Неба, Блаженство Вечірніх Заграв, Блаженство Чистих Помислів, Радість Справедливості, Радість Доброти, Радість Виконаної Праці та Радість Мислити, Радість Розуміти, Велика Радість Любити, Неповторна Радість Материнської Любові – найцінніше блаженство.
Автор використовує принцип антитези, щоб показати примарні та справжні й вічні людські цінності. Останні є "у кожному домі, де живуть з відкритими очима". Пізнання їх – це пізнання самого себе. Щоб осягнути істину, потрібно мати силу волі побороти в собі слабкість, бути цілеспрямованим, не піддаватися спокусі блаженств, які можуть зашкодити пізнанню істини, зробити неможливим справжнє щастя.