Оповідання "Стариган з крилами" мені дуже сподобалося і примусило задуматися над багатьма питаннями. На початку твір вражає тим, що не має меж між реальним і фантастичним, автор змальовує дивне, незвичайне, надприродне, але герої твору сприймають це буденно і просто. Автор показує, що люди не готові до сприйняття високих божественних істин. До них завітав янгол, а вони прагнуть нажитися з цього та ще й затаврувати його. Прийом парадоксу, який використав письменник, підкреслює абсурдність суспільства, де милосердя й співчуття стали рідкістю. Опинившись у цьому жорстокому світі, янгол не витримав і, урешті-решт, захворів, так що ніхто не знав, чи він видужає. Але природа допомагає крилатому мандрівникові: у нього почало рости "тверде та довге, як у старих птахів, пір'я", і незабаром, знову навчившись літати, він полетів до моря. Однак його поява так нічого й не навчила людей…