Коли Жозефові знайшли іншого піклувальника – отця Понса, розпочався новий етап його життя. Зустріч зі священиком справила неабияке враження на хлопчика. Вигляд у нового знайомого був дуже незвичайний: "Довгий вузький чоловік: він ніби складався з двох не пов'язаних між собою частин – голови і решти. Його тіло видавалося нематеріальним, під тканиною не було видно жодних опуклостей, чорна сутана була такою ж пласкою, наче висіла на вішаку, з-під неї виднілися начищені до блиску черевики, які, здавалося, взагалі не трималися на щиколотках. Натомість виглядала голова, рожева, жива, новісінька й невинна, як вийняте з купелі немовля. Виникало бажання поцілувати й потримати її в руках". Жозеф відзначив, що чорні очі нового знайомого дивилися на нього приязно, що було дуже важливо: адже їм удвох належало здолати на одному велосипеді небезпечний і довгий шлях до села Шемле, де жив отець Понс.