Розповідач називає Бланку у ці хвилини горопашною, тобто бідолашною. Він зауважує, що "Ніколи раніше не доводилося мені бачити такої красивої вовчиці. М'яка густа шерсть Бланки була срібно-сірого відтінку.". Коли вона завила, розповідач зрозумів, що "її голос був сповнений розпачу". Тож йому було жаль вовчиці, він знав, що "то був останній поклик Бланки", він називає її приреченою, а її смерть "першим смертельним ударом" для Лобо. На мою думку, кожний читач сприймає епізод вбивства Бланки зі співчуттям, адже стає жаль цієї красивої і сильної вовчиці, яка була справжньою подругою Лобо.