Поль Марі Верлен — Осіння пісня

За манерою письма творчість Верлена – своєрідний літературний аналог імпресіонізму: у ній та сама неясність обрисів, розмиті переходи від одного тону до іншого, та сама скороминущість вражень, яка у вірші обертається словесними, ритмічними і звуковими повторами. Відбувається ніби перетікання одного образу в інший: картин природи – у видіння ліричного героя, видінь – у пейзажні замальовки. Усі ці особливості лірики поета яскраво втілено в "Осінній пісні"...

Дослідіть, які художні засоби використовують перекладачі для створення ефекту музикальності твору.

Вірш "Осіння пісня" важкий для перекладу. В оригіналі центральним образом твору є метафора "пісень скрипки осені" ("скрипки листопада" у перекладі Миколи Лукаша, "струн осінніх" у перекладі Григорія Кочура), а мелодійність слова заснована на плинних л та н. Оскільки слово "скрипки" не відзначається мелодійністю, М...

Між душею ліричного героя та зовнішнім світом нечітка межа. Внутрішній світ героя наповнюється звуками, фарбами із світу зовнішнього, але вони свідчать про стан його душі. Ліричний герой поринає в дитячі спогади, та за хвилину знов опиняється сам на сам з осінньою журбою. Його душа стає мертвим листком осіннього листопаду. Читач не розуміє, чому сумує ліричний герой, чому він тужить за минулим. Адже автор прагнув лише створити певне враження, настрій, викликати відповідні асоціації в читачів, схвилювати їх мелодією осінньої пісні.

Особливість твору полягає в тому, що тут порушені межі поміж простором (об'єктивним і суб'єктивним) і часом (минулим, теперішнім, майбутнім). Головне для Верлена – створити враження, настрій, викликати відповідні асоціації у читачів, схвилювати їх мелодією осінньої пісні. Поданий у вірші імпресіоністичними штрихами осінній пейзаж цілком перетворюється на "пейзаж душі", який до того ж "перекодовується" в мелодію. Цим спричинена надзвичайна складність перекладу "Осінньої пісні" іноземними мовами, зокрема українською.

Ритм змінюється у кожній строфі вірша. Якщо в перших двох частинах тугу переривають бій годинника й заглиблення в минуле, то в третій строфі уповільнений ритм прискорюється лихим вітром:

Вийду надвір –

Вихровий вир

В полі млистім

Крутить, жене,

Носить, мене

З жовклим листям.

Осінь символізує журбу, сум, жаль за втраченим, втому, наближення кінця. Вітер – це життєві перипетії, проблеми, саме життя, яке ліричного героя "Крутить, жене, Носить". Символом неприкаяності і приреченості ліричного героя став жовтий листок, зірваний злим осіннім вітром. Герой, наче той листок, не має пристановища, вітер несе його у невідомість. Струни осінніх скрипок проймають його душу. Ця мелодія передає стан осінньої природи та внутрішній стан ліричного героя...

Настрій цієї поезії створює мелодія, яка лине з кожного рядка твору, – повільна, одноманітна, сумна й трохи тривожна. Струни осінніх скрипок проймають душу. У цій мелодії відображається стан осінньої природи й водночас стан ліричного героя. Ритм вірша неначе повторює рух осіннього листка, який, кружляючи, падає додолу. В цьому творі віддзеркалилося гостре відчуття трагізму життя, почуття розчарованості і безвиході, "сутінкові" настрої кінця століття, що панували у суспільстві. Невипадково ще за життя Поль Верлен одержав титул "поета суму і безнадії".

В уяві виникають картини нескінченного осіннього дощу, монотонного завивання листопадового вітру, тужливих ридань природи. Серце ліричного героя стискає ця осіння пісня. Він згадує минуле ("дні ясні", "давні роки мрій дитинних"), сумує, страждає і йде в морок ночі, де його крутить і жене "вихровий вир".

Милозвучність та ознаки пісні цій поезії досягаються за допомогою алітерацій та асонансу. Саме звукопис немов переливається-трансформується від строфи до строфи. Основне емоційне тло створює мелодія, яка лине з кожного рядка твору, – повільна й одноманітна, сумна та трохи тривожна.

У вірші переважають виражальні засоби, а головним із них є звуконаслідування. Тут спостерігається евфонічна організація вірша, яка створюється шляхом добору й поєднання звуків. Асонанси й алітерації чудово відтворюють осінній душевний стан поета, коли "все в'яне й вмирає" і він відчуває себе "мертвим листком", гнаним "злим вітром".