Завантаження
Гі де Мопассан, "Щастя"
Було це під час вечірнього чаю перед тим, як мали світити лампи. Вілла підносилась над морем; сонце, зайшовши, полишало на небі рожеву дорогу, посипану золотим порохом. Жодної хвильки, жодної зморшки не було на Середземному морі, що полискувало, рівне та безмежне, в останньому промінні дня, неначе величезний лист полірованого металу.
В далечині, праворуч, вимальовувались на поблідлому пурпурі заходу силуети зубчастих гір...