Завантаження
Гі де Мопассан, "Полонені"
В лісі ні звуку, тільки чути легкий шелест снігу, що падає на дерева. Ще вдень почав іти цей дрібний сніжок, припорошуючи гілки крижаним мохом, вкриваючи сухе листя заростей легким срібним покровом, розстилаючи по дорогах величезний м'який білий килим, від якого ще більше поглиблювалась безмежна тиша цього океану дерев.
Біля дверей лісової сторожки молода жінка, засукавши рукава, рубала сокирою дрова на камені. Це була висока, ставна й дужа дочка лісу — дочка і дружина лісників...