Завантаження
Шарль Бодлер, "Сплін"
Коли нас душить хмар тяженне віко
й душа квилить у пазурях нудьги,
а день сумний, як ніч, понуро й дико
край неба блима й плаче навкруги;
коли весь світ — немов в'язниця хмура,
де мрія кажаном летить у тьму,
щораз черкається крилом об мура..