Завантаження
Аттіла Йожеф, "Смуток"
Гнав я оленем прудким,
смуток лагідний в очах.
А за серцем за моїм
сто зголоджених вовчаг.
Роги й пароги роняв —
на гіллі он-о висять.....
Гнав я оленем прудким,
смуток лагідний в очах.
А за серцем за моїм
сто зголоджених вовчаг.
Роги й пароги роняв —
на гіллі он-о висять.....