Завантаження
Езоп, "Мандрівці та чинара"
Стояв жаркий літній день. Сонце пекло нещадно… Ні вітерця, ні хмаринки.
Двоє мандрівців ішли сірим курним шляхом. Навколо, скільки око сягало, слався безрадісний випалений степ, голий-голісінький, ані найменшого кущика не видко було, не те що дерева. Земля пашіла жаром, піт заливав очі; потомлені чоловіки ледве совали ногами.
— І не згадаю такої спеки на своєму віку,— каже один.
— Таж у липні завжди так, чого ти хочеш? — заперечив другий.— Ще й сонце над самісінькою головою...