Завантаження
П'єр де Ронсар, "Я висох до кісток, став на скелет я схожим..."
Я висох до кісток, став на скелет я схожим;
Ні мускулів, ні жил; знесилений, худий;
Смерть узялася день затьмарить світлий мій.
На руки глянуть страх, жаским пойняті дрожем.
Облудний Аполлон! Удвох із сином гожим
На міг зцілить мене; у ліках він слабий.
Світило дня, прощай!..