Тричі я прокидався, тричі засинав знову і тричі уві сні бачив, як бридкий обрубок скаче по моїй кімнаті, перебираючи пальцями, мов лапами.
На другий день мені принесли ту руку, знайдену на кладовищі, на могилі сера Джона Ровелла; його тут поховали, бо нікого з рідних не знайшли. Вказівного пальця на руці не було.
Отака, добрі пані, моя історія. Що знав — сказав.
Налякані жінки були бліді як полотно й тремтіли усім тілом. Одна з них скрикнула:
— Але ж нема ні кінця, ані пояснення! Ми не заснемо вночі, якщо не скажете нам зараз, що ж сталося. Як думаєте ви!
Судовик усміхнувся суворим усміхом:
— О добрі пані! Мабуть, я розвію ваші жахливі мрії. Бо, на мою думку, справжній власник руки не був мерцем, отож він і прийшов відняти свою втрату тією рукою, що в нього залишилася. Але вже того, як він це вчинив, не знаю і не відаю. То якраз і є одна з химер вендети.
Одна з жінок пробелькотіла:
— О ні, то не від Ttoro сталося.
А слідчий, знов-таки усміхнений, закінчив:
— Чи ж я вам не казав, що вас моє пояснення не вдовольнить?